Берлін робить ставку на українців, Польща напружилася — Do Rzeczy

3


















Німеччина за допомогою своєї політики «відкритих кордонів» привернула безліч молодих людей, проте, в перспективі не всі вони вийдуть на ринок праці, тому що німці вирішили обрати інший шлях: запросити українців.

Про це йдеться в статті польського видання Do Rzeczy.

Це викликало в Польщі цілком обґрунтовані побоювання, оскільки саме українські працівники в першу чергу допомагали нам заповнити дефіцит робочих рук. Бум почався в 2014 році, і з тих пір тренд лише наростав. До 2017 року, як показало дослідження «Громадяни України, які працюють у Польщі», проведене за замовленням економічного департаменту Національного банку, у нас працювало вже 900 000 українців. За три квартали цього року українці переказали на батьківщину понад 8,6 мільярдів злотих (приблизно 2 мільярди євро). Згідно з іншими даними (наприклад, містяться в доповіді компанії «Ворк сервіс»), в 2018 році в нашій країні перебувало вже більше мільйона іммігрантів з України. Більш того, 84% українців заявляють, що готові порадити своїм знайомим або родичам працювати в Польщі. Переважна більшість хоче залишитися у нас як мінімум на два-три роки.

Коли були оголошені деталі затвердженого німецьким урядом проекту, у Польщі багато хто зітхнув з полегшенням. Всі кажуть, що Німеччина передбачила багато бар’єрів, так що українці з Польщі не поїдуть. Однак наші прогнози можуть виявитися надмірно оптимістичними.

Німецький закон, звичайно, не повністю відкриє двері для бажаючих працювати українців, але деякі послаблення з’являться. Проект передбачає, що до Німеччини зможуть приїхати не тільки ті громадяни України, які вже знайшли собі місце праці, але і ті, хто ще тільки шукає роботодавця. На пошуки роботи відводиться термін до півроку. Звичайно, є умови: потрібно буде знати мову і розташовувати засобами, достатніми, щоб забезпечити себе на цей період.

Раніше в Німеччину могли приїхати люди, які отримали вищу освіту, а зараз там зможуть працювати також українці з професійним освітою (за умови, що вони володіють німецькою). Як ми бачимо, Берлін орієнтується на конкретних фахівців.

Нова ініціатива повинна буде ще подолати всі етапи законодавчого шляху, передбачається, що закон може вступити в силу саме раніше 1 січня 2020 року. У Польщі є час підготуватися. Слід їй цим зайнятися? Поглянемо на вже наявні дані і задумаємося, має під собою підстави поширене переконання, що відпливши українських працівників в Німеччину нам не загрожує.

Що їх у нас тримає?

Серед поширених аргументів з’являються такі, згідно з яким Польща знаходиться ближче до України, ніж Німеччина, а українцям простіше знайти спільну мову з тими, хто говорить по-польськи, ніж з тими, хто користується німецьким. Мовний аргумент досить легко спростувати: досить згадати, як в часи Польської Народної Республіки поляки знаходили собі заняття і влаштовувалися не тільки в Німеччині, але і в інших країнах, хоча багато хто погано володіли іноземними мовами. А як швидко вчили англійську емігранти, які в останнє десятиліття вирушили шукати щастя у Великобританії?

Аргумент про географічну близькість Польщі і України теж виявляється дуже хитким, якщо поглянути на оприлюднений в серпні 2018 року доповідь компанії «Ворк сервіс» «Ставлення українських громадян до польського ринку праці», який розповідає, чому українці насправді приїжджають в нашу країну. Близькість батьківщини — це один з найменш важливих мотивів. Лише 9% українців обрали пункт «близькість до дому» як один з суттєвих аргументів на користь приїзду в Польщу. Найважливіше — це гроші. 76% респондентів кажуть, що приїхали в нашу країну, тому що тут можна більше заробити. Ще 21% згадують більш сприятливі соціальні умови, а 37% — більш високий рівень життя, ніж у них на батьківщині.

Як у цьому контексті виглядають пропозиції німецького ринку праці? Якщо українці їдуть за кордон в першу чергу для того, щоб більше заробити, і отримують у нас в 3-5 разів більше, ніж в Україні, то чи не захочеться їм отримувати в три рази більше, ніж у Польщі?

«Ворк сервіс» також поставив українцям запитання, що вони робитимуть, якщо міграційна політика Німеччини зміниться. Рішуче відкидають варіант переїзду в Німеччину 6% респондентів, 22% говорять, що вони «скоріше за все, не поїдуть», а 60% готові пакувати валізи.

Проста робота і фахівці

З 2014 року, коли почався український міграційний бум, багато чого змінилося. Тоді українці в основному працювали на полях у польських аграріїв. На аграрний сектор припадала приблизно половина заяв про намір прийняти на роботу громадянина України. Ситуація, проте, змінилася: вже в 2016 році його частка складала лише 26,5%. Українці, які раніше найчастіше виявлялися у Мазовецькому воєводстві і Варшаві, почали приїжджати в інші регіони і влаштовуватися на роботу в невеликих населених пунктах. Їх стали наймати компанії, що представляють різні галузі від будівельної і меблевої до автомобільної.

Українці вже кілька років працюють на великих підприємствах, вони встигли набути досвіду, а також завдяки роботодавцям отримали додаткову підготовку. Складно заперечувати, що група висококваліфікованих працівників збільшилася. Можливо, якусь кількість українців досі починає свій шлях з роботи в сільському господарстві, але зараз туди потрапляють тільки люди з найнижчим рівнем освіти з невеликих українських містечок. Не цих чи освічених і отримали підготовку на польських заводах і фабриках працівників хочуть залучити німецькі роботодавці, яких вже зараз не вистачає мільйона робочих рук?

Доповідь Національного банку Польщі, в якому враховувалися дані тільки з варшавської та люблінської агломерацій, показує, що серед які є в нашій країні громадян України найбільше молоді та людей середнього віку. У Варшаві середній вік мігранта становить 38,7 років, у Любліні — 21,8. Звичайно, у цю статистику потрапили студенти, але вони теж зазвичай працюють (у варшавській агломерації — кожен другий, в люблінській — кожен п’ятий).

Відомо, що більшість мігрантів (приблизно 73% у Варшаві і близько 66% в Любліні) займаються простим працею, навіть маючи більш високими кваліфікаціями, однак, кожен п’ятий українець, що працює у варшавській агломерації, — це кваліфікований робітник чи ремісник (21,8%). У Любліні картина виглядає інакше. Там крім висококваліфікованих робітників (12,1%) на ринку присутня також велике число таких фахівців, як лікарі та юристи (12,1%). Більше половини учнів там студентів говорять, що працюють на посадах спеціалістів.

За найобережнішими підрахунками, виїхати з Польщі працювати у Німеччину може кожен п’ятий українець. Все вказує на те, що серед них виявляться в основному самі освічені люди, професіонали в своїх областях. Це чергова погана новина для нашої економіки, яка прагне стати «інноваційної», але страждає від витоку польських кваліфікованих кадрів. Додаткова проблема полягає в тому, що навіть українці не змогли заповнити всі вакантні місця.

Польські фірми почали шукати працівників в далеких країнах, наприклад, в Індії. Асоціація «Польський транспорт і логістика», яка об’єднує транспортні компанії, пару тижнів тому звернулося до заступника міністра інфраструктури Мареку Ходакевичу з проханням укласти двосторонній договір про взаємне визнання водійських прав між Польщею і країнами Південно-Східної Азії. Таким чином транспортники сподіваються отримати можливість швидше приймати нових працівників, тому що українців стало недостатньо.

Поки ми не може конкурувати з Німеччиною за розміром заробітної плати, у нас, однак, є інші інструменти. Приїзд українців не представляє для нас небезпеки в культурному плані, тому можна, наприклад, видавати їм дозволи на тривале перебування, чого вони давно чекають. Також можна робити різні кроки, які дозволять компаніям більше платити польським працівникам. Самі роботодавці, в свою чергу, повинні усвідомити, що підвищення зарплат персоналу вигідно їм самим.

«>

12.01.2019
10:37
Источник